Нові Державні стандарти – це і нові проблеми, які треба розв’язувати, вектори подальшого розвитку системи освіти. 

В умовах упровадження нових Державних стандартів значно підвищуються вимоги до педагогічних кадрів усіх рівнів, а саме до їх професійної компетентності, здатності до творчої діяльності та особистих якостей.

Ключова ідея нових стандартів –  розвиток дитини, її  особистісно-психологічне й соціальне формування, компетентність.

Державні освітні стандарти визначають не лише вимоги до якості підготовки учнів, а й вимоги до кадрових умов, реалізації освітніх програм.

Стандарти обумовлюють нові вимоги до вчителя – він отримує статус керівника пізнавальної діяльності учнів, що посилює його роль і значення в освітньому процесі.

Саме тому стрижневим завданням для системи післядипломної педагогічної освіти, методичних служб регіонального рівня, закладів освіти є підготовка керівних і педагогічних кадрів до впровадження й успішного науково-методичного супроводу Державних стандартів освіти, формування готовності до творчого пошуку, здатності самостійно засвоювати нові знання і вміння, приймати оптимальні рішення.

Провідною метою цієї діяльності повинно стати:

-  зміна світоглядної позиції вчителя;

-  роз’яснення сутності новостворених нормативних документів, підготовка вчителя до реалізації змісту освіти;

-  перепідготовка вчителів до роботи за новими Державними стандартами;

-  упровадження сучасних особистісно орієнтованих методів і форм організації освітнього процесу, інформаційних технологій;

-  системний моніторинг змісту, форм і методів освіти та її результативності;

-  надання реального науково-методичного забезпечення кожному вчителю;

-  сприяння соціалізації педагогів і учнів в умовах інформаційного суспільства;

-  створення оптимальної системи інформаційного забезпечення та інформаційно-аналітичного обслуговування навчально-виховного процесу та управління ним;

-  ініціювання прийняття методичних та управлінських рішень  [8, с. 25 ].

Цінним доробком такої діяльності методичних служб усіх рівнів повинно стати, по-перше, обговорення актуальних питань на практично-діяльнісному рівні (круглі столи, тренінги, дидактичні тренінги, наукові сесії, педагогічні дебати, інструктивно-методичні наради, майстер-класи, моделювання педагогічних ситуацій, ділові ігри), обмін досвідом, пошук розв’язання проблем, розробка рекомендацій із наступних питань:

-  особливості змісту та впровадження Державного стандарту  початкової та загальної середньої освіти;

-  роль методичної служби закладів освіти в навчально-методичному супроводі впровадження Державних стандартів;

-  робота керівних кадрів (директорів, заступників директорів навчальних закладів) щодо підготовки педагогічних колективів до впровадження нових стандартів освіти; 

-  проведення у навчальних закладах педагогічних  рад, нарад;

-  створення у навчальному закладі сприятливого середовища;

-  особливості організації методичної роботи з керівниками шкільних методичних структур (школи-лабораторії, робочі майстерні, творчі майстерні, ШППД);

-  психологічна готовність учителя до реалізації основних змістових напрямків Державних стандартів;

-  робота з батьками;

  По-друге, створення методичного портфоліо, складовою якого може бути: науково-теоретична література, відеолекції, електронний кейс “На допомогу вчителю”, “Психологічний супровід процесу навчання”, психолого-мотиваційний курс “Психологічна абетка”, “Хочу бути успішним”[4, с. 90-93 ].

Однією із складових супроводу є навчально-методичний напрямок. Підвищення кваліфікації в міжкурсовий період покликане забезпечити постійний науково-методичний супровід професійного й особистісного розвитку педагогічних кадрів. Для вивчення запитів педагога важливою, на думку науковців, є діагностика якості педагогічної діяльності, а саме: виявлення і опис актуального стану, його причин, об’єктивних тенденцій і прогнозування розвитку. Діагностика здійснюється за кількома напрямками:

а)виявляється готовність учителя до педагогічної діяльності, рівень його професійної компетентності, орієнтація на постійний розвиток і професійне самовдосконалення;

б)визначаються особливості відбору педагогом змісту, форм організації навчання;

в)досліджуються особливості організації взаємодії педагога, насамперед, стиль взаємодії, особливості спілкування, ступінь орієнтації на суб”єкт-суб”єктні відносини;

г)оцінюється результат педагогічної діяльності  [6].

Якість педагогічної діяльності оцінюється відповідно до основних професійно важливих характеристик педагога за такими аспектами:

-  соціально-психологічні характеристики педагога у структурі міжособистісних стосунків – статус у колективі, стиль управління навчальним процесом, стиль поведінки у конфліктній ситуації;

-  прояв професійно значущих якостей особистості педагога у його професійній діяльності, що визначається на основі експертної оцінки ступеня володіння матеріалом, ерудиції, світогляду, рівні вимогливості особливості спрямованості педагога та його педагогічного мислення;

-  ефективність професійної діяльності  [3, с.315-381];

-  спостереження за мовленнєвими, експресивними характеристиками, рівень розвитку комунікативних, гностичних, проектувальних та інших здібностей [5];

Другою складовою супроводу й  управління процесом практичної реалізації завдань  Державного стандарту повинні бути організаційний, науково-методичний та інформаційний напрямки.

А тому в умовах модернізації освіти змінюються вимоги до організації, форм і змісту системи підвищення професійного рівня  педагогічних працівників. Для методичних служб в умовах впровадження нових стандартів важливо змоделювати структуру методичної роботи, яка б забезпечувала розвиток нового типу професіоналізму педагогів. В ході андрагогічного навчання слід вирішити такі завдання:

- організацію взаємодії педагогічних працівників щодо формування перспективного педагогічного досвіду впровадження стандартів;

- організацію діяльності творчих груп, тимчасових об’єднань педагогів щодо оптимізації навчально-виховного процесу відповідно до нових Державних стандартів;

- забезпечення інноваційної діяльності з питань апробації нових програм, розробки авторських з урахуванням регіональних особливостей;

  - використання можливостей мереженої взаємодії методичних служб через проведення спільних засідань методичних об’єднань дошкільної, початкової, загальної середньої освіти для розв’язання питань наступності і послідовності щодо розвитку особистості [7, с.96].

Крім того, важливо оновити зміст діяльності деяких структурних елементів,

Наприклад, необхідно переглянути єдину методичну тему, проблеми роботи творчих груп, забезпечити активне використання таких форм взаємодії з педагогами як чат-конференції, відеоконференції, індивідуальне консультування через систему Інтернет,  забезпечити умови самоосвітньої діяльності педагога.

В умовах підготовки педагогічних кадрів до впровадження нових стандартів, вивчення стану їх готовності необхідно використовувати різні механізми впровадження передового педагогічного досвіду, його трансляції. Механізми впровадження мають включати як традиційні так і інноваційні форми, а саме: 

  а) семіотична форма представлення досвіду:

-  створення регіонального банку інноваційного педагогічного досвіду (бази даних ППД, публікацій таких вчителів тощо);

-  створення сайтів ППД  зі сторінками “Мій кращий урок”, “Батьківські збори”, ”Кращі дидактичні розробки” тощо;

  б) імітаційна форма представлення досвіду передбачає використання таких форм взаємодії, як майстер-класи, презентації, виставки-презентації, навчальні семінари, вебінари, конференції, консультації, технології творчого звіту з питань упровадження Державних стандартів, навчально-дискусійних форм – педагогічні клуби, студії з конкретних проблем, педагогічні читання та дискусії, дискусійні клуби, педагогічні консиліуми тощо;

  в) інтерактивні форми представлення досвіду пропонують спільну участь суб”єктів взаємодії  - авторів інноваційних методик, практик і зацікавлених творчих педагогів, готових упроваджувати авторські ідеї, використання дослідницьких майданчиків, творчих майстерень, авторських педагогічних майстерень, шкіл-лабораторій тощо. 

В структуру науково-методичного супроводу слід включити і законодавчий аспект.

Упровадження нових стандартів розраховано на довгостроковий термін. Отже, управлінським і методичним службам необхідно послідовно, покроково здійснювати реалізацію  алгоритмів упровадження на різних рівнях, інформуючи педагогів і громадськість про новизну, змістовні, педагогічні, методичні особливості освітніх стандартів.

Для подолання можливих ризиків ( нерозуміння нового, авторитарна педагогіка, відсутність компетентнісно-діяльнісного підходу, репродуктивні стереотипи професійної діяльності як вчителів, керівників шкіл так  методистів і управлінців), вирішення існуючих проблем потрібна адресна робота щодо роз’яснення концептуальних основ, планування освітніх результатів впровадження стандартів.

Необхідно, щоб у кожному навчальному закладі, у методичному (кабінеті) центрі були розроблені заходи впровадження і науково-методичного супроводу нових Державних стандартів, які мають передбачити:

- розробку моделі науково-методичного супроводу впровадження  Державних стандартів освіти, основними компонентами якої повинні бути: проектувально-організаційний, навчально-методичний, науково-методичний, соціально-психологічний, контрольно-аналітичний, інформаційний та забезпечення її своєчасного виконання;

  - підвищення якості інформаційно-організаційних і науково-методичних послуг, створення інформаційно-навчального середовища системи освіти району (міста), закладу освіти з залученням науково-педагогічних працівників,  використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій;

  -  сприяння розвитку професійної компетентності педагогічних працівників, підвищення результативності та якості навчально-виховного процесу завдяки впровадженню нових педагогічних технологій та методик науково-методичного забезпечення діяльності закладів освіти в умовах реалізації Державних стандартів;

  -  створення чіткої прозорої системи мотивації, стимулювання педагогів до  інноваційної діяльності;

  -  розгляд на засіданнях  науково-методичних рад кабінетів (центрів), педагогічних рад закладів освіти аналізу стану науково-методичного супроводу  впровадження Державного стандарту освіти;

  -  продовження пошуку ефективних шляхів оновлення змісту безперервного навчання педагогів, враховуючи вимоги нових Державних стандартів, навчальних програм з предметів, диференціації на різних ступенях навчання з використанням як традиційних так і нетрадиційних форм методичної роботи з педагогічними кадрами;

  - практику застосування нових форм впровадження і поширення передового педагогічного досвіду з метою організації єдиного інноваційного освітнього середовища шляхом створення інформаційно-аналітичних банків даних, цільових серій методичних видань, виставок педагогічних ідей і знахідок;

  - інформування через засоби масової інформації, веб-сторінки методичних кабінетів (центрів), закладів освіти  шляхів упровадження Державного стандарту освіти;

  - наукове обґрунтовування  і чітке формулювання кінцевої мети будь-якої науково-методичної діяльності, завдання та умови її реалізації, дотримуючись прозорості і  зрозумілості мети на основі діагностично-аналітичної інформації.

Використані джерела:

1.Про затвердження Державних стандартів початкової загальної освіти,  базової, повної середньої освіти (Постанови Кабінету Міністрів України від  20.04.2011, №462 та від 23.ХІ.2011, №1392).

2.Сайт Міністерства освіти і науки України: mon.gov.ua.

3.Степанов О.М. Педагогічна психологія: Навчальний посібник.-К.,2011. 

4.Н.Погрібна.Управляти школою по-новому –К.: Шк. світ, 2009, - 112 с. –  (Бібліотека “Шкільного світу”).

5.Мартиненко С.М.Основи діагностичної діяльності вчителя  початкової школи: Навчально-методичний посібник.- К., 2010.

6.Методичні рекомендації ”Діагностування в системі внутрішньошкільної  методичної роботи”( на допомогу керівникам шкіл).- ЖОІППО, 2008.

7.Керівник і керівництво: Інноваційні підходи /упорядник Людмила  Галіцина.-К.: Шк..світ,2011.-112с. – (Бібліотека “Шкільного світу”).

8. Н.В.Любченко.Управління науково-методичною діяльністю закладів  післядипломної педагогічної освіти: координаційний аспект:  науково-методичний посібник/ Ун-т менедж. освіти НАПН України.  -К.,2013. – 256с.