Попель П. П., доцент КНУ ім.Тараса Шевченка, кандидат хімічних наук

Навесні відбувся конкурс рукописів підручників для 9 класу, а після нього 7 червня було затверджено поновлені навчальні програмі для 5—9 класів. Деякі автори зробили відповідні зміни в своїх підручниках перед їх друком, інші, зокрема ми, – ні (інакше довелось би робити нову верстку підручника).

Поновлена програма з хімії відрізняється від попередньої незначною мірою. Зокрема, ступінь окиснення перенесено з 8 класу в 9-й (у розділ «Хімічні реакції»), додано реакцію хлорування метану, реакції приєднання галогенів та галогеноводнів до етену й етину, матеріал про метанол, перегонку нафти, вилучено задачі, пов’язані з розчинами кристалогідратів, якісні реакції на бромід-, йодид- і ортофосфат-іони.

Безпосередньо перед публікацією нових підручників з хімії здійснювався прискіпливий контроль за їх відповідністю навчальній програмі, за якою вони створювалися. На жаль, із нашого підручника довелося вилучити по кілька задач на розчини кристалогідратів, розчинність речовин та її залежність від температури, на розрахунок або використання ступеня дисоціації електроліту, на тепловий ефект реакції, на знаходження або використання цілочисельних значень рН. Постає запитання: навіщо учням знати формулу для ступеня дисоціації чи записувати термохімічні рівняння, якщо не передбачено використовувати ці знання? Розглядаючи водневий показник, мабуть, треба пояснити учням, чому рН води дорівнює 7, а певного розчину кислоти – 1, поміркувати, наприклад, над тим, чи може рН розчину дорівнювати нулю.

На мою думку, наш підручник для 9 класу 2009 р. має перевагу над підручником 2017 р., оскільки містить більше задач і вправ на закріплення і застосування теоретичного матеріалу. Крім того, в старому підручнику міститься більше відомостей про хімічні властивості найважливіших органічних сполук, ніж у новому (у змісті навчальної програми, за якою створювався підручник 2017 р., є лише реакції горіння органічних речовин, полімеризація етилену і реакції оцтової кислоти як однієї з кислот).

Учителям, які працюватимуть у 9 класах, раджу звернути увагу на такі моменти:

1) Немає однозначної відповіді на те, чи зараховувати до дисперсних систем істинні розчини, а отже — всі суміші речовин. Вважаю, що в середній освіті можна обійтися без терміну «дисперсні системи». Достатньо, щ

2) об учень розрізняв однорідні та неоднорідні суміші речовин.

3) Розчин називають концентрованим, якщо маса розчиненої речовини більша за масу розчинника. Винятки — конц. хлоридна кислота, конц. водний р-н амоніаку (їх називаємо концентрованими за традицією); це майже насичені розчини газів.

4) Розчини за низкою властивостей відрізняються від розчинників. Водні розчини закипають за температури вищої за 100 °С (за нормального тиску), а замерзають нижче 0 °С. Мабуть, потрібно це пояснити.

5) Поганорозчинні солі — BaSO₄, CaCO₃ та ін. слід вважати сильними електролітами, адже маленька порція сполуки, яка розчиняється, це — йони (молекул солей не буває). З цієї ж причини сіль Na₂SO₄ і луг Ba(OH)₂ дисоціюють повністю в одну стадію, а кислота H₂SO₄ — частково і в дві стадії.

6) У йонно-молекулярних рівняннях кислоти середньої сили записуємо в молекулярній формі (для них α << 50 %, тобто у розчині домінують молекули).

7) Якщо в йонно-молекулярному рівнянні усі йони «скорочуються», то реакція не відбувається (дехто помилково стверджує, що реакція відбувається, але є оборотною).

8) Каталізатор не лише пришвидшує реакцію, а й може спричинити її (приклади — органічні реакції, термічний розклад бертолетової солі тощо).

9) Графічні формули молекул органічних сполук чомусь називають структурними, хоча, зображаючи їх, не враховують валентні кути. Термін «напівструктурна формула» невдалий, кращий — «скорочена структурна формула» (у ній не вказують зв’язки С–Н).

10)        Природні джерела вуглеводнів — нафта і природний газ (у тому числі супутній нафтовий, «вугільний»). Кам’яне вугілля не є таким джерелом; це сировина, з якої добувають вуглеводні за допомогою хімічних реакцій.

11)        Вважаю, що не варто зловживати в 9 класі систематичними назвами органічних речовин, зокрема, назвою «етанова кислота» щодо оцтової кислоти; називати її солі етаноатами, а не ацетатами, аніон — етаноат-іоном, а не ацетат-іоном. Пріоритет потрібно надати назвам «етилен», «ацетилен», а не «етен», «етин», частіше вживати назву «гліцерин», а не «гліцерол». Традиційні назви згаданих сполук відомі учням; їх використання полегшить розуміння матеріалу.

У старшій школі ліквідовано академічний рівень, який передбачав досить повне вивчення природничих дисциплін. Пояснень того, чому ліквідовано цей рівень, ніде не знайшов. Залишено рівень стандарту (тепер називається базовим) і профільний рівень. Хімія на базовому рівні невдовзі буде запропонована щонайменше для 90 % десяти- і одинадцятикласників.Ліквідація академічного рівня негативно позначиться на предметних олімпіадах.